Оксана
Гергало
Діагноз: гострий лейкоз. В ремісії

Facebook:
Ксюша Гергало
Оксано, розкажіть про себе. Чим займаєтесь в житті?
Мені 31 рік. Я — мама і це найбільший проєкт в моєму житті. Для того, щоб підтримати дітей я готова навчатися разом з ними грі на фортепіано та скрипці, сісти на шпагат та займатися тайським боксом. Завдяки підтримці чоловіка я мала можливість насолодитися кожною хвилиною материнства. Люблю створювати затишок навколо себе: для сім'ї, для батьків, для рідних. Люблю займатися «домашнім ландшафтним дизайном», а також співати. Полюбляю готувати і смачно поїсти. Час від часу малюю, вишиваю. Найбільше сімейне захоплення — це подорожі. До народження дітей працювала бухгалтеркою і обожнювала свою роботу. Завжди мріяла стати психологинею, навіть документи готувала на вступ. Та все ж пішла по «маминих стопах». Але мріям судилося збутися. Пройшовши шлях лікування, зіштовхнувшись з тим, як складно пацієнтам та родичам боротися з онкологічними захворюваннями, я зрозуміла, що можу допомагати людям, а щоб робити це професійно — вступила на факультет психології для здобуття другої вищої освіти.
Як і коли ви дізнались про свій діагноз?
Це сталося у лютому 2018 року. Свою хронічну втому виправдовувала тим, що в зимовий період не вистачає вітамінів. Я продовжувала ходити до тренажерної зали і відвідувати семінари, водити дітлахів в дитячий садочок та на гуртки. Втома заважала, але не змусила мене відмовитися від мого щільного графіку. Звернувшись до свого лікаря в області, пройшла всі обстеження внутрішніх органів і, на диво, була у відмінному стані. Мене направили здати аналіз крові, відтоді і почалась моя боротьба за життя. Діагноз: гострий лейкоз. 5 високодозних блоків хіміотерапії і трансплантація кісткового мозку від неродинного донора.
З Яніною Соколовою в рамках промокампанії кол-центру #ВАРТОЖИТИ
Можете пригадати свої емоції, коли дізнались, що у вас рак?
Я була дуже виснажена через сильну інтоксикацію, але налаштована на лікування, хоч зовсім не знала і не розуміла, як це буде відбуватися. В той момент для мене головним було встановити точний діагноз і правильно почати лікування. Але лікарі мовчали. Не говорили ні про діагноз, ні про прогнози на майбутнє. Було відчуття, що за мене все вирішили і не дали жодного шансу вплинути бодай на щось в цій ситуації. Рідні вже почали оплакувати. А в мене було завдання номер один — переконати всіх навколо, що все буде добре, що я маю сили і ресурси, що я буду боротися і не здамся і як важливо, щоб в мене цієї функції не забирали.
Чи говорили з дітками про рак?
Коли я захворіла, дітям було 4 та 5 років. Мій синок готувався до першого класу, а донечка ходила в садочок. Це вперше я залишила дітей з батьками на тривалий період, тому що до цього часу ми завжди і скрізь були разом з дітлахами. Чоловік продовжував працювати за кордоном, тому що на лікування потрібні були великі кошти. Я сказала дітям, що захворіла і поїду лікуватися, але не вдавалася в подробиці. Ми спілкувалися за допомогою відеозв'язку, але з часом діти почали уникати розмов зі мною, сердились, тому що дуже сумували. Звичайно, я хвилювалася, щоб дітям не потрапила у вуха непотрібна інформація і запитання, які можуть їх травмувати, тому ми вирішили обмежити коло спілкування. Тут нам на допомогу прийшла завідуюча приватним садочком, яка взяла дітей під своє крило і старалася компенсувати відсутність мами. Також з дітьми працював психолог, продовжувались підготовчі додаткові заняття до школи — тож ми зробили все можливе, щоб діти якомога менше відчули зміни в житті і не зазнали стресу.
В колі найближчих
Коли я приїжджала додому, часом це було вночі, діти відчували серцем мою присутність і з закритими очима прибігали на руки, плакали і постійно повторювали «мамулічка», «любіменька мамулічка», а я повторювала знову і знову, що вдома і нікуди поки що не іду. Щоразу, як я їхала в лікарню (на жаль, в Україні в мене не було жодного шансу, тому я проходила лікування в Білорусі), я мусила переконувати дітей, що повернуся і робила все, щоб дотримуватись цієї обіцянки. Моя мрія здійснилася і я відвела свого першачка до школи, через рік моя доня теж стала першокласницею. Я розуміла, що діти будуть спілкуватися між собою про різне, тому почала завчасно розказувати, що моя хвороба називається «рак», він залазить у мій організм, а з часом від нього залишається одна клешня. Коли я їхала на трансплантацію кісткового мозку (це був довший період лікування, ніж зазвичай), сказала дітям, що повернуся вже без клешні і буду здоровою. До того моменту слово «рак» було табуйованим в моїй родині. Але з часом я знайшла потрібні слова і моменти, щоб пояснити дітям, що рак лікується, є спеціальні лікарі і лікарні, розказала й про те, що часом люди вмирають від раку, говорила навіть, що це може статися зі мною, але пообіцяла дуже сильно старатися побороти недугу. Зараз, відвідуючи конференції по онкопсихологіі, я відкрила для себе додаткові інструменти того, як говорити з дітьми про рак, але тішуся, що свого часу нашою великою командою ми правильно спрацювали. За це я дуже вдячна всім причетним людям.
Рак — не вирок. Головне не покладати рук і шукати вихід
Оксана Гергало
Онкопацієнтка
Чого вам найбільше бракувало на кожному з етапів лікування?
Правди. В більшості випадків люди не знають, як себе поводити з онкологічним хворим, не знають, про що можна запитати, а які питання задавати не потрібно. Рідні вважали, що потрібно говорити не все, хотіли «вберегти», а насправді робили цим ще гірше. Лікарі ж не завжди кажуть правду пацієнтові, вважаючи напевно, що мають право приймати рішення за нього. Тож мені хотілося просто більше щирості і відвертості, обіймів і щирих розмов з рідними.
Чи правда, що рак змінює життя на до і після?
Це правда. Звичайно ж, я не можу змінитися повністю, але себе почала цінувати більше. Раніше я себе присвячувала рідним і близьким, тепер я вчуся жити своїм життям, адже отримала другий шанс і не можу ним знехтувати. Я маю мрії і цілі, до яких я впевнено крокую. Раніше я навіть мріяти про таке боялась. Я зрозуміла, що життя не нескінченне і потрібно більше часу приділяти собі.
Підтримка близьких — важлива складова у боротьбі з недугом
Про що ви мрієте, Оксано? Без чого не уявляєте свого життя?
Робота, яка буде приносити користь і результат — зараз це моя мета, до якої я крокую. Я завжди хотіла допомагати людям, тепер я знаю, як саме можу це робити. Це для душі.

Основний сенс мого життя — це мої діти. Вони моє повітря. В мене ще багато побажань та ідей нашого майбутнього, над яким ми з чоловіком спільно працюємо, то ж і мрій з цим пов'язано багато. Головна — це якомога довше залишатися поряд з ними і зробити якомога більше для них.
Рак — Старуха Шапокляк. Підступна, оманлива. Обіцяє не капостити, але їй ніколи не можна довіряти до кінця
Оксана Гергало
Онкопацієнтка
Якби мали можливість, що б порадили собі 20-річній?
Я б пройшла цей шлях знову і напевно б нічого не змінювала, бо тоді не була б такою, як є сьогодні. Я люблю життя, свою сім'ю і свою родину і дякую за те, що маю.
Чому вирішили долучитись до проєкту кол-центру #ВАРТОЖИТИ?
Я мріяла про такий центр, коли проходила лікування, тому що інформації не вистачало, підтримки також. Я мріяла, що колись він буде в Україні і я дякую кожному, хто долучається до його створення! Це як зброя в бою і підкріплення військом! Рак — це страшно і боляче, тому дуже важливо пацієнту не залишитися самотнім в цей період і отримати підтримку. Підтримка — одна з важливих складових одужання. Багато залежить від того, як налаштований пацієнт.
Кол-центр для онкопацієнтів
та їх близьких
Як це працюватиме?
Кол-центр #ВАРТОЖИТИ матиме три окремі лінії допомоги для онкопацієнтів та їх близьких
1
Гаряча лінія допомоги
Експерти допоможуть отримати відповіді на будь-які запитання, пов'язані з онко. За принципом «рівний — рівному» на цій лінії працюватимуть онкопацієнти з ГО «Афіна. Жінки проти раку», які мають трирічний досвід надання фахової допомоги онлайн
2
Психологічна допомога
Професійні онкопсихологи зможуть надати онкопацієнтам та їх близьким необхідну фахову консультацію. До 22 липня 40 окнописхологів проходять навчання роботі на гарячій лінії, яке спеціально розробила для них Українська Асоціація Онкопсихологів під керівництвом начальниці штабу Алли Антонової
3
Таксі для онкопацієнтів
Наші партнери онлайн-сервіс Uklon і мережа АЗК WOG надають 10.000 безкоштовних поїздок для онкопацієнтів в 15-ти містах України. Безкоштовне таксі довезе онкопацієнтів в державний окноцентр і назад додому
Ми вдячні за будь-яку допомогу