Інтерв'ю з львів'янином
Петром Сарканичем в рамках
проєкту #таксідлядонора
#мояісторіядонора
Якщо Ви вагаєтеся, чи ставати донором, чи ні, то це вже хороший знак. Це означає, що у Вас є імпульс помагати людям, а в деяких випадках, рятувати життя
Петре, розкажіть про себе. Скільки Вам років та чим Ви займаєтесь по життю?
Мені 29 років. Народився, виріс, навчався і тепер працюю я у Львові. Закінчив університет за спеціальністю теоретична фізика, а в 2014 році вступив до спільної англо-української аспірантури. Минулого року захистив дисертацію і отримав звання кандидата фізико-математичних наук і доктора філософії (PhD).

На даний час мені вдається поєднувати основну роботу в ІТ з наукової роботою в галузі теоретичної фізики, викладанням в університеті і почесними обов'язками чоловіка і батька.
Петро Сарканич з сім'єю
Коли Ви вперше наважились бути донором і чому?
Вперше я став донором ще на другому курсі університету. Тоді один із друзів мого одногрупника лікувався у Львові. Самі вони були із невеликого села у Волинській області і у Львові не дуже когось знали. Одногрупник тоді звернувся до мене за допомогою, бо я ніколи не був із дрібного десятка, а лікар порадив шукати міцних донорів (сміється).

Після народження сина моя мотивація змінилася. Я почав більше думати про те, що таким чином можу змінити навколишній світ в кращу сторону і тепер стараюся здавати кров регулярно кожні 2 місяці.
Як Ви обирали де саме будете здавати кров?
Перший раз я здавав кров у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», саме там перебував на лікуванні друг мого одногрупника. Після цього я більше не їздив туди, бо ця лікарня знаходиться в іншому кінці міста і мені дуже тяжко туди добиратися громадським транспортом. Усі наступні кроводачі я робив в Львівському обласному центрі служби крові.
Які страхи були у Вас перед першою кроводачею і як ви з ними справились?
Оскільки я не знав чого чекати, то вирішив розпитатися своїх рідних, що вони знають про здачу крові. І тут на мене посипалася низка міфів і застережень, що це, мовляв, небезпечно, шкодить здоров'ю і взагалі не варто робити. Але я вже пообіцяв своєму одногрупнику, що прийду, тому не було шляху назад. На додачу, хто ж хоче виглядати боягузом в очах своїх друзів? Як виявилося, сама процедура є доволі простою і без неприємних нюансів (окрім як потрібно здавати кров з пальця, що я ще з дитинства дуже не люблю). Також після кроводачі я почувався не гірше, ніж до неї, хоча це і було однією зі страшилок.
Як готуєтесь до кроводач?
Я не можу сказати, що маю якусь особливу підготовку перед відвідинами пункту збору крові. Стараюся здавати кров регулярно, тому, коли підходить 2 місяці від попередньої здачі, вибираю день тижня, де я менше завантажений і планую свою кроводачу на цей день.

Кожного разу відвідую ДонорUA для консультації зі списком продуктів, які можна і які не можна їсти майбутньому донору. Це і є основною частиною моєї підготовки — уважне планування дієти на кілька днів. Ввечері перед здачею стараюся раніше лягти спати. Зранку з'їдаю трохи пісної каші і їду здавати кров. Зате вже після відвідин центру люблю себе побалувати чимось смачненьким (сміється).
Донор — це людина, яка допомагає іншим
Як Ви дізналися про послугу #таксідлядонора і чому вирішили скористатися?
Десь на початку квітня я побачив пост у фейсбуці в однієї із моїх знайомих. В ньому розказувалося про послугу #таксідлядонора і ця інформація мені відклалася в пам'яті. Тому, коли в кінці квітня прийшов мені час вчергове здати кров, то я знав в якому напрямку шукати інформацію. Беручи до уваги карантинні заходи і що пересування громадським транспортом було ускладнене, то #таксідлядонора було для мене ідеальним варіантом.
Які відчуття виникли у вас після кроводачі?
Мушу визнати, що кілька перших кроводач мені давалися складніше. Мені хотілося багато пити, а ближче до вечора я відчував втому. Зараз, коли в мене за плечима більше 10 відвідин центру крові, ця процедура стала для мене буденною. Жодного дискомфорту чи побічних наслідків я не відчуваю. Я думаю, що, як і в багатьох випадках, організм привикає.
Що порадите тим, хто все ще не може зважитися стати донором?
Якщо Ви вагаєтеся чи ставати донором чи ні, то це вже хороший знак. Це означає, що у Вас є імпульс помагати людям, а в деяких випадках, рятувати життя. Признайтеся, чи не хотіли Ви в дитинстві хоч на мить стати супер-героєм, що рятує людей? Донорство крові дає Вам таку можливість. Тому вперед до своєї мрії!
Допомогти може кожен!
Проєкт #таксідлядонора дає можливість донору замовити собі безкоштовне таксі в Центр Крові у своєму місті і назад додому у 26 містах по всій Україні.

Фундація #ВАРТОЖИТИ разом з ДонорUA самостійно оплачує таксі донорів в 13 містах України за добровільні пожертвування від благодійників.
Кров — це повітря!
Подаруйте комусь ще одну посмішку, ще одні обійми, ще один вечір в колі сім'ї. Ще одне побачення. Ще один світанок.
120 грн
Оплатять поїздку одного донора в центр крові.
240 грн
Покриють вартість двох поїздок одного донора в Центр Крові і назад.
5-10-20 грн
Маленької допомоги не буває.
Будь-яка сума важлива.
  • Київ
  • Львів
  • Запоріжжя
  • Дніпро
  • Полтава
  • Одеса
  • Харків
  • Суми
  • Івано-Франківськ
  • Кривий Ріг
  • Вінниця
  • Чернігів
  • Миколаїв
  • Ужгород
  • Житомир
  • Хмельницький
  • Чернівці
  • Тернопіль
  • Маріуполь
  • Рівне
  • Біла Церква
  • Херсон
  • Кропивницький
  • Луцьк
  • Кам'янське
  • Черкаси
#таксідлядонора доступне в 26 містах України:
Завдяки колаборації з онлайн-сервісом Uklon та національною мережею автозаправних комплексів WOG послуга працює в 13 містах України. Для цього онлайн-сервіс Uklon надав 20 000 промокодів на безкоштовні поїздки для донорів.

Для того, щоб закрити потребу донорської крові та її компонентів ще у 13 містах України, а це: Житомир, Хмельницький, Чернівці, Тернопіль, Маріуполь, Рівне, Ужгород, Біла Церква, Херсон, Кропивницький, Луцьк, Кам'янське, Черкаси ми збираємо кошти на таксі для донорів.

Наша мета — 2 000 000 грн.

Допомогти може кожен бажаючий, незалежно від місця проживання, натиснувши кнопку ДОПОМОГТИ або ОПЛАТИТИ ТАКСІ ДЛЯ ДОНОРА.
Проєкт #таксідлядонора реалізується завдяки спільним зусиллям