Світлана
Тараторіна
Ураїнська письменниця письменниця.

Авторка фантастичного роману «Лазарус» та біографічної книжки для дітей «Оця Марія звірів малювала».

Facebook: @svitlana.taratorina
Instagram: @svitlanataratorina
Завжди хотіла бути письменницею?
Світлана:
Завжди. Хоча усвідомлення, що я хочу писати саме українською, прийшло десь у старших класах. І це було певним викликом. Я виросла у степовому Криму у цілковито російськомовному середовищі. Моя мама була вчителькою української. Пам'ятаю, вона відвідувала одну стареньку, яка за націоналістичну діяльність була у таборах і потім опинилася у нашому Роздольному. Мама приносила надруковані десь у Канаді тексти українських авторів, яких не було у шкільній чи районній бібліотеці.

Нещодавно ми розговорилися з українським політв'язнем Володимиром Балухом, якого випустили з російської в'язниці. Виявилося, він теж був учнем тої старенької. І тоді я захотіла писати українською як певний виклик системі. Хоч зараз це звучить трохи смішно.
Коли прийшло усвідомлення, що письменництво є твоїм покликанням?
Світлана:
Перші шкільні тексти були дуже кволими і, на щастя, загубилися при переїзді моєї мами з Криму до нас. А от живу українську я вже вчила у Києві. Тому я досить пізно прийшла до думки, що писання - єдине заняття, яке приносить мені надзвичайне задоволення і яке я можу назвати «покликанням». Мій перший роман «Лазарус» вийшов друком у 2018 році.
Мене захоплює проводити власні дослідження, розкидувати по текстах загадки, в надії, що й читачу буде так само цікаво гратися з моїми текстами
Світлана Тараторіна
Письменниця
Світлана Тараторіна — випускниця школи екранних мистецетв Screen School. Закінчила курс Телеведучий під керівництвом Яніни Соколової.
Звідки беруться ідеї для написання твоїх книжок?
Світлана:
Традиційною відповіддю на це питання є «з життя», але не завжди.

Моїм хоббі є вивчення історії. Готуючись до написання книги я читаю багато наукових праць, щоденників, етнографічних записів, переглядаю старі фотографії тощо. Тобто запозичую не тільки свій досвід, але й людей, які, можливо, давно померли. Іноді цілу історію кличе до життя випадкове фото чи замітка у старій газеті…

Так було з книжкою «Оця Марія звірів малювала» про українську художницю Марію Примаченко. Мене вразила одна світлина, де вже похилого віку Марія, усіма визнана і нагороджена, сором'язливо ховає милицю. І мені захотілося пофантазувати, яким шляхом пройшла ця жінка. Звідки взяла сили, щоб з «кривенької» дитини, що пережила поліомієліт стати одним з живописних символів України.
Презентації біографічної книжки для дітей «Оця Марія звірів малювала» про життя української художниці Марії Примаченко
Світлана:
Після написання «Лазаруса» — фантастичного детектива в альтернативному світі Києва 1911 року — в мене зібралося два стелажі з києвознавства. Відчуваю, після завершення тесту, над яким працюю зараз, доведеться поставити ще кілька полиць і довчити кримськотатарську. Мене захоплює проводити власні дослідження, розкидувати по текстах загадки, в надії, що й читачу буде так само цікаво гратися з моїми текстами.


Роман Світлани Тараторіної «Лазарус» здобув першу премію на конкурсі рукописів від видавництва «Видавнича група «КМ-Букс», отримав премію «ЛітАкцент року – 2018». У 2019 році здобув нагороду від Європейського товариства наукової фантастики The CHRYSALIS AWARDS — за найкращий дебют.
Як і де тобі найкраще пишеться?
Світлана:
Намагаюся писати щодня. Це єдина дієва настанова. Все інше — час, місце, як пощастить. Іноді мамі-автору доводиться знаходити час для праці лише уночі, коли всі нагодовані, помиті і поснулі:)

Мені неймовірно пощастило з ідеальним читачем — це мій чоловік. Він величезний знавець і фанат жанру, у якому я пишу, тому іноді підкидає дуже круті ідеї. А іноді ревнує до персонажів і книг :) Тому що писання — це справді розчинення і час, який ти забираєш у рідних.
Пише і називає себе письменниками набагато більше за тих, хто живе лише з літературної праці
Світлана Тараторіна
Письменниця
Які книги найбільше вплинули на тебе як людину і як на письменницю?
Світлана:
Людина, яка пише це й людина, яка читає. Тому таких книжок дуже багато. Оскільки я вважаю себе фантасткою, то це передусім книги цього жанру.

Для мене першим фантастом, а вірніше фантасткою є Урсула Ле Гуїн. Толкін прийшов пізніше. Дуже тішить, що зараз в Україні активно перекладають сучасну фантастику. З останніх, які вразили, це безперечно супер-зірка наукової фантастики канадієць Пітер Воттс (він приїздив до Львова на Форум видавців у 2018), це поляки Яцек Дукай, Роберт Вегнер, Ярослав Гжендович, американець Ден Сіммонс, зірка темного фентезі Джо Аберкромбі, звісно Ніл Гейман і Террі Пратчетт (хто-небудь зупиніть мене). Переклади підштовхують власних авторів. За останні роки з'явилося чимало нових прізвищ і цікавих книжок. Дуже хочеться, щоб сьогоднішні події не зупинили цей рух.
Чи складно бути успішною письменницею в Україні?
Світлана:
Дивлячись у чому вимірювати успіх. Якщо у грошах, то це не та галузь, що дає стабільний високий дохід. І так в усьому світі. Пише і називає себе письменниками набагато більше за тих, хто живе лише з літературної праці. Мені було дивно, що Лю Цисінь — автор нашумілої «Проблеми трьох тіл» (це чи не перший роман китайського автора, що отримав нагороду Всесвітньої організації наукової фантастики, має переклади на десятки мов та мільйонні тиражі) — до останнього залишався менеджером на одній з китайських АЕС. Роберт Вергнер - автор бестселерів, теж має роботу, яка «годує» його родину. У той же час ми маємо приклади Стівена Кінга чи Джоан Ролінг, які змогли заробити мільйонні статки за рахунок свого письменницького генія. На щастя, в Україні письменник знову стає професієї, а не дорогим хоббі:) і це дуже тішить. Знову ж таки - наш літературний ринок тільки формується. Чим більше читатимуть, тим більше видаватимуть (і навпаки), більшими будуть гонорари, а значить автори писатимуть нові цікаві книжки.
Що читаєш під час карантину?
Світлана:
Зараз читаю Філіпа Діка. Його погляд на реальність зараз просто ідеально лягає на теперішню ситуацію. Принаймні як це відчуваю я.
Коли закінчиться карантин — поїду на море
Світлана Тараторіна
Письменниця
Які українські книжки порадиш читачам?
Світлана:
Я просто раджу пройтися всіма українськими видавництвами (зайти на сайти інтернет-магазинів) і підтримати своїх. У зв'язку з карантином і кризою майже всі видавці оголосили шалені знижки. Чим більше книжок ми придбаємо і прочитаємо зараз, тим більше шансів, що восени побачимо анонсовані нові видання.
Чому вирішила долучитися до марафону?
Світлана:
Тому що дуже люблю і поважаю Яніну Соколову і Олесю Корженевську. А головне я довіряю тому, що вони роблять. У справі благодійності це найперша вимога.
Книги, які радить Світлана Тараторіна
«Паперовий звіринець»
Кен Лю
Ця збірка 2017 року отримала Locus Award в категорії «найкраща збірка».

Автор: «Мені не дуже важливі відмінності між фентезі та науковою фантастикою, або між «жанром» і «мейнстрімом». Як на мене, вся художня творчість призвана здійняти логіку метафор — що є логікою наративів загалом — над реальністю, яка не піддається спрощенню, яка є випадковою та безглуздою.»
«Проблема трьох тіл»
Лю Цисінь
Три Сонця, навколо яких обертається планета з позаземною цивілізацією, створюють загрозу її існуванню. Розумні створіння шукають порятунку. І тут поступає сигнал із Землі, надісланий у космос із секретної військової бази. Інопланетяни планують вторгнення, якому частина землян радіє, а інша сприймає як загрозу життю. Всі ці події описані після короткого екскурсу в історію «культурної революції» у Китаї, звідки і починається історія однієї із героїнь роману. Фантастика від китайського автора в українському перекладі має продовження в наступних двох книгах трилогії.
«Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід»
Роберта Вегнер
Схід Меекханської імперії вже багато років знаменитий своїми дикими степами, а ще — дивними Урочищами, що з'являються нізвідки й стають домівкою для дивних створінь. Тут, на Сході, з-за кордону пильно вдивляються в Імперію переможені колись кочівники. Тут колишній герой Імперії, генерал Ласкольник, збирає під своє крило кращих кіннотників, маючи на меті дивні й несамовиті речі...

На Заході ж континенту, у вільному місті Понкее-Лаа, міцніє культ бога війни Реаґвира. Молодий злодюжка Альтсін і гадки не має, в яку халепу потрапить, погодившись повернути таємничу реліквію в Реаґвирів храм, — та ця авантюра назавжди змінить його життя і розкриє правду про існування давніх богів.
«Діти Дюни»
Френк Герберт
На політичному ландшафті Арракис з'являються нові гравці - наділені незвичайними здібностями і даром передбачення діти Пола Атрейдеса, близнюки Літо і Ганіма. Діти, позбавлені дитинства. Діти, яким доведеться проявити мудрість і стійкість, щоб вижити самим і врятувати людство ...
«Раніше ніж їх повісять»
Джо Аберкромбі
Історія, яку порівнюють з епічною «Піснею льоду та полум'я» Джорджа Мартіна

Він пробачить своїм ворогам.
Після їхньої смерті…


У Міддерланді настали темні часи. Триває війна між Союзом і королем-самозванцем Бетодом. Інквізитор Ґлокта отримує наказ за будь-яку ціну зберегти місто Дагоску та відтермінувати падіння анклаву. Але це майже неможливо.
Перший з-поміж магів Баяз разом з воїном Лоґеном Дев'ятипалим вирушає на край світу. Ця подорож — самогубство. Адже Баяз хоче знайти сховану там магічну зброю, що здатна зупинити будь-кого.
Світ опиняється на межі. І не вгадати, у який бік хитнеться маятник долі. Тоді, коли здавалося, що вже достеменно відомо, хто ворог, фортуна вдається до злої гри. І з'являються ті, на кого не чекав ніхто, — пожирачі, моторошні творіння похмурого пророка Калула…
«Лазарус»
Світлана Тараторіна
1913 рік. У Києві вільно сусідять люди й нечисть — упирі, чорти, перевертні, лісовики, польовики й водяники. Століттями підтримується відносний лад. Люди керують Імперією, нечисть чекає на повернення свого легендарного царя — Змія. Але одного дня все змінюється. В очереті біля Труханового острова, де здавна мешкають людиноподібні, знаходять приймака водяників з розпоротим животом. Доктор-змієголовець непохитний: загиблий — людина. Щоб розкрити таємницю і завадити новій війні між людьми й нечистю, залучають досвідченого слідчого Олександра Петровича Тюрина, який опинився у Києві проїздом. Але чи зможе він побороти власних демонів і побачити те, у що довгі роки відмовлявся вірити?.. Світлана Тараторіна — журналіст, політтехнолог, фахівець у галузі масових комунікацій. Переможниця конкурсів фантастичних оповідань від літературного об'єднання «Зоряна фортеця» і макабричних оповідань від журналу «Стос». Роман «Лазарус» здобув першу премію на літературному конкурсі Видавничої групи «КМ-Букс» у номінації «Література для дорослих».
Нас підтримують: