Не варто натискати Stop там, де повинно бути Play
Ввечері я блукала очима по книжковій полиці в пошуках чогось, щоб хоч трохи відволіктись від новин, повідомлень і випадково натрапила на стару книжку «5 мов любові». Спочатку потягнулась рукою, потім зупинилась і подумала, що точно не по темі і замислилась... А коли я дізнаюсь, що вже час читати цю книгу? А потім промайнула думка: невже кохання померло? Чи я настільки вправно керую життям і вмію ставити якісь частини життя на паузу? Та наче ні... Я так само люблю своїх близьких, друзів, але дійсно не пам'ятаю, коли востаннє їм про це казала або робила щось приємне для них... Ну звісно я просто спілкуюсь з ними, піклуюсь за потреби, часто телефоную... щоб почути голос і слова «Все добре». А кохання... воно тендітне, лагідне, трохи боязке, абсолютно безмежне і також потребує піклування.

Книгу я все ж таки взяла і почала гортати. Зрозуміла, що дуже хочу почати шукати подарунок на День народження брата. Пригадала, що дійсно ціную, коли чоловік готує вечерю і миє посуд, а я не завжди встигаю подякувати... Виявилось, що мені кортить посидіти на кухні з мамою, коли можна їсти смаколики, пити філіжанку запашної кави та, заглядаючи в очі, просити ще, наче ти досі дитина... Тобто подарунки, допомога і час – подумки перерахувала я перші три мови. Дійсно чудові, але, мабуть, не зовсім здійсненні зараз. Зітхнула, а потім прочитала про ще дві мови – обійми та слова! Ну звісно! Найпростіше виявилось в самому кінці книжки. Просто необхідно нагадувати собі щодня: в тебе є руки, щоб торкатись і дарувати обійми, та мова – щоб казати добрі слова, побажання, а не тільки формальне «Ви як?». Не так вже і складно, – досить оптимістично подумала я.
Необхідно нагадувати собі щодня: в тебе є руки, щоб торкатись і дарувати обійми, та мова – щоб казати добрі слова, побажання, а не тільки формальне «Ви як?»
Відклала вже прочитану книгу і пригадала, як батьки мене завжди вчили: «Не слова прикрашають людину, а вчинки», або «Годі сидіти та балакати, бери й роби». Тоді де ж правда? Як правильно? Чи завжди потрібно слухати дорослих чи все ж таки спиратись на книжкові мудрості? Мабуть, не всі правила написані в книжках, не всі істини відомі людині. Є двоє друзів, або пара закоханих чи подружжя, яке відсвяткувало черговий ювілей... В кожного своє життя, своя мова кохання та ще й не одна – але абсолютно точно вона є. І народжується вона в спілкуванні, турботі, бажанні кохати та бути коханим. А слова на кшталт «правильно», «ідеально» слід залишити на сторінках філософських трактатів чи енциклопедичного словника, а не шукати їх втілення в реальному житті.

Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка, Київ
Iрина Кабардінова-Зелінська на зустрічі команди всеукраїнського
кол-центру #ВАРТОЖИТИ.
КИїв, 8 жовтня 2021.
Не варто натискати Stop там, де повинно бути Play
Інколи життя вносить корективи, вибиває грунт з-під ніг, завдає болю... Так, є те, що змінити, усунути, чи видалити ми не можемо. Та разом з тим слід пам'ятати: не варто натискати Stop там, де повинно бути Play.

Життя просто #ВАРТОЖИТИ. Без ком, крапок та інших розділових знаків.


#япоруч

Ірина Кабардінова-Зелінська
Психологиня-волонтерка
всеукраїнського кол-центру
#ВАРТОЖИТИ

Команда із 30 психологів всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ безкоштовно консультує усіх українців, кому тривожно і хто не може впоратись з переживаннями в умовах війни.

ДЛЯ НАС ВАЖЛИВИЙ КОЖЕН АБОНЕНТ.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал відображає позицію авторів і не обов'язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.