Восени 2019 ми вели активну роботу над доопрацюванням сценарію
повнометражного художнього фільму «Я, Ніна». Для цього було проведено десятки інтерв'ю з онкопацієнтами та лікарями-онкологами. Так ми зустрілись з
Наталею Барською —
простою жінкою з важким діагнозом з м. Хмельницького.
Перебуваючи у неї в гостях ми зрозуміли, що можемо допомогти їй і її товаришкам — таким самим онкопацієнткам, як і вона. Так виникла ідея створення
Особливого кафе в м. Хмельницький, в якому будуть працювати онкопацієнти.
Наталя дуже загорілась ідеєю такого кафе, адже чудово готує і дуже це любить. Разом зі своїми подругами вона встигла відкрити Громадську Організацію
«Життя в діагнозі», мер м. Хмельницького допоміг з приміщенням під кафе, наші друзі надіслали деяке кухонне обладнання для старту, але життя дуже непередбачуване. Стан здоров'я Наталі погіршувався щодня і вона була змушена переїхати в Барселону для того, щоб лікуватися і надалі. Ми пропонували Наталі в будь-якому разі відкрити кафе саме у м. Хмельницький, але вона відмовилась.
«Без мене це все не буде працювати» — сказала вона. «Простіть, що підвела...»
Але вона нас не підвела. Наталя стала справжнім натхненням не лише для команди
Фундації #ВАРТОЖИТИ, яка вирішила всеодно реалізувати ідею Особливого кафе, хай і не в Хмельницькому, але і для сценаристки та режисерки повнометражного
художнього фільму «Я, Ніна» Марисі Нікітюк. Одна з найяскравіших героїнь фільму — це дуже яскраво відтворений прототип Наталі. І зараз ми мріємо лише про те, щоб Бог дав Наташі сил і здоров'я встигнути подивитися наш фільм.
Вона, напевно, сама навіть до кінця не усвідомлює, як сильно вплинула на перебіг подій в проєкті
«Я, Ніна» та на те, що ми таки започаткували
Фундацію #ВАРТОЖИТИ.Абсолютно точно можу сказати, що
Наталя Барська — наша Муза.