Тетяна
Жолнарська
Діагноз: рак шийки матки
Тетяно, розкажіть про себе. Чим займаєтесь в житті?
Мені 54 роки. В мене чудова доросла донечка. З нами живуть і по праву вважаються членами нашої родини лабрадор-ретривер Бурбон і проста кицька Фрося, яку нам підкинули на дачу. Я працюю з інвестиціями та фінансами. Робота вимагає дисциплінованості, виваженості, трохи дипломатії. Дуже люблю подорожувати. В подорожах відкриваю для себе, як це — жити простим життям в іншій місцині чи в іншій країні. Відкриваю для себе не тільки цікаві місця, а і побут, звички людей. Дуже люблю читати. Причому читати друковані, а не електронні книжки. Це неперевершено, коли ти береш в руки книгу і гортаючи сторінки занурюєшся в незвідані світи, які тобі відкриває автор!
Як і коли ви дізнались про свій діагноз?
У 2009 році під час чергового обстеження у лікаря-гінеколога в мене виявили невелике новоутворення. Після обстеження поставили діагноз — рак шийки матки.
Фотосесія для промоакції #ГОВОРИ від Фундації #ВАРТОЖИТИ
Можете пригадати свої емоції, коли дізнались, що у вас рак?
Сказати, що мене поглинула депресія чи в мене був якийсь відчай, не можу. Пам'ятаю, як йшла з готовим діагнозом через ботанічний сад
ім. Фоміна. Був початок квітня. Навколо все цвіло. Світило сонечко. І я вирішила — треба терміново кудись поїхати. І чим дальше, тим краще. Невідомо, як буде проходити лікування. Те, що я буду лікуватися і боротися — це навіть не обговорювалося. Тут же зателефонувала друзям, що займаються туристичним бізнесом і попросила відправити куди подалі. Так перед початком лікування ми з донечкою на 10 днів опинилися на Шрі Ланці. В мене була така можливість і я нею скористалася.
«Дуже люблю подорожувати. В подорожах відкриваю для себе, як це — жити простим життям в іншій місцині чи в іншій країні».
Чи важко було повідомити рідним і близьким? Якою була реакція?
Мої мама і тато на той час вже були в досить поважному віці (на жаль, їх зараз немає з нами) і їм я не наважилась сказати діагноз. Хоча, мені так здається, тато здогадувався під час мого досить тривалого лікування, що щось не так…

Доня, сестра, близькі друзі, колеги по роботі віднеслися з розумінням, підтримували і під час лікування, і в післялікарняний період.
Тетяна Жолнарська на відпочинку
Інколи здавалося, що вже немає сил. Мабуть, не вистачало професійної психологічної підтримки
Тетяна Жолнарська
Онкопацієнтка
Як змінилося ваше життя відтоді, як в нього втрутився рак? Чи вплинуло це на Ваш світогляд?
До діагнозу я жила в якомусь режимі нон-стоп. Робота, дім, знову робота… і все це в шаленому темпі... І якось, коли я була у лікарні, одна моя подруга, до речі, за однією зі своїх освіт психолог, сказала:
«Сергіївна, це знак... десь там хтось подивився на тебе згори і сказав
«СТОП!», зупинись…» :)

Життя змінилось. До хвороби я дуже емоційно сприймала як поразки, так і перемоги. Зараз темп життя став спокійним. Не так емоційно все сприймаю. В новому сприйнятті життя мені допомогли заняття йогою. Ці заняття допомагають розібратися зі своїми почуттями, допомагають систематизувати думки.
«З нами живуть і по праву вважаються членами нашої родини лабрадор-ретривер Бурбон і проста кицька Фрося, яку нам підкинули на дачу».
Про що ви мрієте, Тетяно? Без чого не уявляєте свого життя?
Як це не дивно, щастя — в деталях: в посмішках людей, в променях сонця, в цвітінні київських каштанів навесні, в тихій розмові з близькою людиною за філіжанкою кави, в ранковій пробіжці пустельним узбережжям, в незрівнянному ароматі свіжоспеченого хліба…. Намагаюсь не пропустити це.
Не здаватися. Якщо є якісь сумніви щодо лікування — поспілкуватися ще з іншими спеціалістами. Не займатись самолікуванням. Вірити у свою перемогу над хворобою
Тетяна Жолнарська
Онкопацієнтка
Чи потрібен українцям кол-центр для онкопацієнтів?
Дуже потрібен. І жителі великих мегаполісів, і мешканці маленьких містечок за допомогою такого центру зможуть більш оперативно почати лікування, отримати психологічну допомогу, знайти відповіді на складні виклики цієї хвороби.

Послуга надання безкоштовного авто до державного медичного закладу і назад додому, яка надається у кол-центрі, дуже важлива, особливо для тих хворих, які знаходяться в періоді активного лікування. Особливо це важливо в теперішній час, коли боротьба з онкологічними захворюванням ускладнюється викликами COVID-19.
Кол-центр для онкопацієнтів
та їхніх близьких
Як це працює?
Кол-центр #ВАРТОЖИТИ — це три окремі лінії допомоги для онкопацієнтів та їхніх близьких
1
Гаряча лінія допомоги
Експерти допоможуть отримати відповіді на будь-які запитання, пов'язані з онко. За принципом «рівний — рівному» на цій лінії працюватимуть онкопацієнти з ГО «Афіна. Жінки проти раку», які мають трирічний досвід надання фахової допомоги онлайн.

* * * Команда експертів пройшла навчання і готова приступити до роботи щойно з'явиться фінансування на запуск цієї лінії
2
Психологічна допомога
Професійні онкопсихологи нададуть онкопацієнтам та їхнім близьким необхідну фахову консультацію. З-поміж 54 слухачів курсу онкопсихології від Українська Асоціація Онкопсихологів було відібрано найкращих фахівців, які працюватимуть на лінії психологічної допомоги.

* * * Команда експертів пройшла навчання і готова приступити до роботи щойно з'явиться фінансування на запуск цієї лінії
3
Таксі для онкопацієнтів
Наші партнери онлайн-сервіс Uklon і мережа АЗК WOG надали
10 000 безкоштовних поїздок для онкопацієнтів, щоб у 19-ти містах України онкопацієнти могли замовити безкоштовне таксі до державного медичного закладу та назад додому.