Це нормально. І ми розбираємось, як зробити цей процес м'якшим і приємнішим для обох сторін з психологинею Світланою Ковальовою — волонтеркою лінії психологічної допомоги для військовослужбовців/иць, ветеранів/ок та їхніх близьких всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ.

Повернення додому – це складний процес адаптації не лише для військового/ї, а і для його чи її родини. 
Діти часто не розуміють, чому тато чи мама змінилися, можуть відчувати страх, відчуження або навіть гнів через їхню відсутність.
Правильне спілкування допомагає відновити емоційний зв’язок, зміцнити довіру та створити безпечне середовище для обговорення всього, що відбувалося під час розлуки.

Основні рекомендації для розмови з дитиною

1. Прийми те, що дитина переживала втрату.Для дитини твоє повернення може бути і радісним, і важким одночасно. Навіть якщо ви були на зв’язку, все одно фізична відсутність залишає свій слід. Тому дай дитині час адаптуватися до того, що ти знову поруч. Не очікуй, що все одразу повернеться до колишнього стану. Налаштуйся на те, що відновлення зв’язку може потребувати часу.
2. Вислухай дитину.Перший крок до налагодження контакту – це вислухати. Дай дитині можливість розповісти про те, що відбувалося в її житті, поки тебе не було. Це може бути розповідь про школу, друзів, успіхи чи труднощі.Став відкриті запитання: «Що було найцікавіше за той час, поки мене не було?» або «Що ти робив/ла, коли сумував/ла за мною?».
3. Говоріть просто про складні речі.Якщо дитина хоче дізнатися, чому тебе не було чи що ти робив/ла на службі, постарайся говорити з нею відповідно до її віку. Уникай детальних описів жахів війни, але й не вигадуй історій, які можуть заплутати.Наприклад: «Я був/ла далеко, щоб захищати нашу країну. Це було непросто, але я дуже радий/а, що зміг/змогла повернутися до тебе».
4. Не тисни і не очікуй негайної близькості.Якщо дитина здається відстороненою чи не проявляє бажання обійматися або говорити, дай їй простір. Це не означає, що вона тебе не любить чи не цінує. Пам’ятай, що і для неї це зміна, і їй потрібен час, щоб звикнути.Замість того, щоб змушувати дитину говорити чи демонструвати почуття, просто будь поруч: читайте разом книжку, гуляйте в парку або дивіться фільм.
5. Розкажи дитині, що ти теж адаптуєшся.
Дитині важливо знати, що ти теж адаптуєшся після служби. Скажи: «Мені теж трохи важко звикнути, що я тепер вдома, але я дуже радий/а, що знову тут із тобою». Це дає дитині розуміння, що її відчуття – це нормально, і вона не одна в цьому процесі.
6. Відповідай на запитання про війну з обережністю.
Якщо дитина ставить запитання про те, що таке війна і чому ти туди поїхав/ла, постарайся пояснити без травматичних деталей. Використовуй прості слова: «Я був/ла там, щоб допомогти іншим людям і захистити нашу країну».
Уникай деталей про небезпеку чи втрати, але не вигадуй «героїчних» історій, які можуть створити хибне уявлення про війну.
7. Діліться позитивними емоціями.
Розкажи дитині про моменти, які допомогли тобі вистояти: дружбу, підтримку побратимів та посестер, маленькі перемоги. Це показує дитині, що, попри важкі обставини, можна знаходити щось добре і цінне.
8. Демонструйте свою любов і турботу.
Замість складних слів, покажи свою любов через дії: проводьте час разом, запитуй про її день, слухай її переживання. Це допоможе дитині відчути себе важливою та коханою.

Приклад розмови 1

Ось приклад розмови з дитиною, коли вона запитує, чому ти так довго був/ла відсутній/я:
Дитина: «Тату/мамо, чому ти так довго не приїжджав/ла?»
Військовий/а: «Я знаю, що це було складно для тебе, і я дуже сумував/ла за тобою. Я був/ла на службі, щоб захистити нашу країну та тебе. Це було важко, але я робив/ла все, щоб скоріше повернутися додому. А тепер я тут і дуже радий/а бути разом із тобою».

Приклад розмови 2

Дитина: «А ти бачив/ла щось страшне?»
Військовий/а: «Були важкі моменти, але я намагався/лась бути сильним/ою заради того, щоб повернутися додому. Я більше хочу говорити про те, що тепер ми можемо знову разом гуляти та грати. Розкажи мені краще, що ти робив/ла, коли мене не було?»

Що робити, якщо дитина уникає спілкування?

● Не наполягай: дай дитині можливість адаптуватися у власному темпі. 
● Пропонуй спільні активності, які їй цікаві, але не змушуй говорити.
● Створи позитивні моменти: розпочни з простих дій – приготувати разом їжу, пограти в гру чи піти на прогулянку.
● Покажи, що ти завжди доступний/а для неї: наголошуй, що ти готовий/а говорити тоді, коли дитина захоче: «Якщо захочеш поговорити – я завжди поруч».
Повернення додому – це процес, і не варто очікувати, що все налагодиться миттєво. Пам'ятай, що головне – бути присутнім/ою і готовим/ою слухати, навіть коли слова здаються важкими. Дай дитині можливість знову пізнати тебе як батька чи матір і вибудувати довіру крок за кроком.

Якщо тобі важко налагодити контакт з дитиною після повернення з війни, і ти потребуєш психологічної підтримки та консультації – дзвони на короткий номер 5522.
Безоплатно. Анонімно. Конфіденційно.
#ВАРТОЖИТИ