Як мені далі жити? І навіщо? Чи є сенс у житті? Чи зможу я справитися з новими викликами? Чи можна взагалі отримувати радість від життя, від дітей і т.д. після втрати? – схожі запитання виникають у кожного, хто переживає загибель коханої людини.

Проживання втрати близької людини – це важкий тривалий процес. 
Підступними є власні установки «пережити», «перебути», «перетерпіти», «перебороти». Вони нищать можливість усвідомленого, зрілого проживання втрати, із можливістю відновлення та збереження власного психологічного здоров’я.
Людина у стані втрати проходить умовні стадії її проживання. Спочатку – заперечення, потім – стадія гніву, образи, далі – стадія вини і нав’язливих думок, потім – страждання, депресія, і умовна п’ята-шоста стадія – прийняття цієї втрати і реорганізація свого життя. 
Та кожен проживає цей складний період по-своєму: хтось намагається якомога скоріше вийти на роботу, хтось потребує самотності, інші йдуть до церкви, до психологів.
Про те, як прожити втрату коханої людини – говоримо із Ганною Непрель – психологинею лінії психологічної підтримки військових та їхніх близьких всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ.

У горі людина може плакати, сміятися, кричати чи не виражати жодних емоцій.
Ці стани можуть змінюватися різко і раптово, і це природно.
Дуже важливо дозволити собі горювати, адже у горюванні проживаються:
злість, сум, апатія, відчуття несправедливості, почуття провини, страх за своє життя, страх втратити ще когось.
Не стримуй ці почуття, звільняйся від них.

Шукай підтримку

Оточуй себе людьми, які здатні бути тобі підтримкою:● готові підставити плече і для горювання, і для прийняття рішення жити далі● без токсичного перевантаження у співчутті, без зайвих запитань та стереотипного мислення● пропонують та готові дати свою присутність, підтримку в бажанні обговорити втрату, погорювати.
Розмови та спогади про загиблого/у дають полегшення.

Діяльність

Іноді, не оговтавшись ще від шоку втрати, доводиться брати на себе додаткові функції загиблого/ої.
Це свого роду гіперкомпенсація, мобілізація, відволікання від процесу горювання за рахунок занурення у безліч справ, догляд за дітьми, батьками, волонтерство. 
Таке навантаження може зменшити травматичність горювання. 
Варто зануритись в діяльність, але не забувай: важливо тримати баланс навантаження, аби не вигоріти в клопотах.

Піклуйся про себе

Важливо дбати про своє фізичне та емоційне здоров'я. 
Спробуй зберігати здоровий режим дня, правильно харчуватися та займатися фізичною активністю. Це свого роду зв'язок з тілом, аби не допустити психосоматичних процесів. 
Візит до салону краси може надати тобі ресурсу, але лише в тому випадку, коли це твоє бажання, а не чиясь ініціатива.

Звертайся по допомогу

Звертайся по професійну допомогу: корисно проконсультуватися з психотерапевтом або психологом, який допоможе тобі зрозуміти та впоратися зі своїми почуттями, стабілізує стан та надасть емоційну опору.

Бережи пам’ять

Варто визначитись, у який спосіб ти будеш відзначати пам'ять про свою кохану людину: ● створення символа «батька-Героя» чи «мами-героїні» для полегшення втрати дітям● обговорення спогадів● участь у військових заходах● створення пам'яток (музеї, меморіали, книги, фото)● ритуали, поминальні заходи. 
Це надасть відчуття цінності життя героя/героїні.
Коли ти думаєш, що світ зруйнований, варто знайти свій шлях і свою мотивацію жити далі. 
Ти маєш волю обрати свій найприйнятніший та найефективніший шлях. Адже саме у проживанні втрати формується ставлення до себе.
Це загальні рекомендації. Кожне горе індивідуальне і болить по-своєму.

Якщо ти втратив/ла кохану людину, і не можеш впоратися із горем, дзвони на короткий номер 5522.
#ВАРТОЖИТИАнонімно та безкоштовно.