Дякуємо за підписку!
Як пережити та прожити втрату рідного дому через окупацію — говоримо із психологинями-волонтерками лінії психологічної підтримки цивільних, онкопацієнтів та їхніх близьких всеукраїнського кол-центру #ВАРТОЖИТИ — Іриною (ім’я змінене, прізвище не розкриваємо з причин безпеки) та Мариною Носенко, які на власному досвіді знають, як це — виїжджати з окупації.
Коли твій дім в окупації – це невизначена втрата, адже ми перебуваємо в очікуванні, і психіка не може почати процес горювання.
Спочатку втрата, потім – сподівання і невизначеність, які не дозволяють «пустити коріння» в іншому місці (навіть якщо воно прекрасне і зручне), бо хоч рішення виїжджати і було прийняте добровільно, проте за обставин, яких ти не обирав/ла.
Як і війна, окупація рідного міста/села ділить життя на До та Після.
ВДОМА були милі дрібнички, пам'ятні речі, улюблені місця, звичні звуки та запахи, ти жив/ла серед історії твоєї родини… І раптом мусиш добровільно, задля виживання, відмовитися від цього, коли насправді відмовлятися не хочеш.
Це породжує певний конфлікт бажань, думки по замкненому колу, коли треба, але не хочеш.
Згодом приходить усвідомлення втрати, туга, постійне порівняння НОВОГО дому з тим, який тебе досі чекає та зберігає всі твої спогади.
Це нормально, якщо ти не ХОЧЕШ звикати до нового місця, бо віриш у повернення, і саме ця віра дає тобі сили і сенс дивитися у майбутнє.
Варто запитати себе: якою людиною я поверну себе додому? Успішною, щасливою, чи втомленою, яка вигоріла та зневірилася?
У процесі проживання втрати дому важлива підтримка оточуючих, пошук ресурсів, побудова плану: що робити далі, як покращити якість життя?
Але головне – це прийняття того, що з тобою все нормально:
● ті почуття, які ти переживаєш, є нормальними.
● якщо тебе тригерить зараз – це нормально.
● якщо ти злишся – це нормально.
● чекаєш ти повернення чи не чекаєш – це нормально.
Коли віру замінює безпорадність та злість на себе, здається, що з тобою щось не так. Однак, коли спілкуєшся зі своїми земляками, розумієш, що це процес, який проживає кожен.
Адаптація відбувається саме тоді, коли усвідомлюєш, що так, як було, вже не буде.
Тримання за минуле обтяжує, а як буде далі в майбутньому – ти й сам/а не знаєш. Тому починаєш «будувати» нове життя в тих умовах, які маєш.
Біль втрати дому, як і будь-яку втрату, треба прожити, прогорювати і відпускати тоді, коли ти будеш до цього готовий/а.
Потрохи вчишся не прив’язуватися до речей і місць, вчишся закарбувати все це в пам’яті, знаходиш силу в людях, природі, творчості, в моменті тут і зараз, в дрібничках, які ти довго не помічав/ла, занурений/а в своїх очікуваннях.
Чи потрібно сподіватися на повернення?
Сподівання може як пригнічувати, так і мотивувати на дії.
Який із варіантів обрати – залежить від тебе, твого ресурсу, бажань.
Не картати себе за марні сподівання допомагає усвідомлення, що не всі події нам підвладні.
Зменшити почуття провини допомагає волонтерство і донати, навіть якщо це 50 грн. Відчуття, що ти робиш внесок у деокупацію твого дому зменшує гостроту відчуттів.
Почати життя на новому місці – це не зрадити дому, не забути його. Це подякувати, що він був тією частиною життя, яка створила тебе. І дозволити собі жити.
Якщо тобі важко знайти сили та ресурс, щоб пережити втрату дому, дзвони на короткий номер 5522.
#ВАРТОЖИТИАнонімно та безкоштовно.
Життя в окупації. Про що говорити з людьми на деокупованих територіях?
Не питай «Як там було?» людину, яка пережила окупацію. Чому не варто, і як правильно спілкуватися з людьми з окупованих територій? Та як це — жити під контролем ворога? Розповідь від першої особи — від психологині кол-центру #ВАРТОЖИТИ — Анастасії Воробйової, яка півроку прожила в окупації у Новій Каховці.
Де брати сили та енергію після ночі обстрілів?
Пам’ятай: ціль ворога – зламати нас. Тобто посіяти паніку, забрати радість та надію, знищити гідність і можливість контролю, перетворити дорослих людей на маленьких заляканих дітей. Щоб ми самі стали «людьми маленькими», такими як наші сусіди. Але ми цього не допустимо. Тому давай спробуємо поновити свою енергію, бо такі атаки дуже виснажують наші психічні ресурси.
Як пережити втрату коханої людини?
Як мені далі жити? І навіщо? Чи є сенс у житті? Чи зможу я справитися з новими викликами? Чи можна взагалі отримувати радість від життя, від дітей і т.д. після втрати? – схожі запитання виникають у кожного, хто переживає загибель коханої людини. Як підтримати себе та допомогти собі прожити цю втрату?
Панічні атаки. Що це таке? Як їх розпізнати і що з ними робити?
Говоримо з психотерапевтом Володимиром Станчишиним про те, чи панічні атаки - це нормально? Як впоратися в моменті атаки? Як допомогти собі позбутися панічних атак? До кого звернутися по допомогу?
Я вигорів/ла. Втомився/лася.Що робити?
Неозброєним офіційною статистикою оком можна помітити, що чимала кількість людей навколо нас переживають ментальну втому та вигорання. Говоримо про те, як знизити рівень стресу, підвищити власну ефективність та покращити якість життя.
До Дня волонтера. Правила збереження власного ресурсу
Ми дякуємо кожному волонтеру і волонтерці за ваш неоціненний внесок у нашу боротьбу і майбутню Перемогу! Сьогодні ми хочемо подбати про вас і про ваш стан, тому зібрали для вас правила збереження власного ресурсу для допомоги іншим.
4 табу у взаємодії із батьками дітей-онкопацієнтів
Що робити, коли близька людина зіткнулася з випробуванням - її дитині поставили онкодіагноз. Як підтримати правильно, та що не варто говорити/робити? Перш за все: важливо надавати підтримку іншій людині орієнтуючись не на власну тривогу, а на потребу саме цієї людини.
Він зрадив, поки я закордоном. Як пережити?
За перші півроку 2023 року в Україні кількість зареєстрованих шлюбів скоротилася на 17% порівняно з показниками 2022 року. На жаль, частими є ситуації, коли жінка із дітьми, яка виїхала закордон заради безпеки, дізнається про те, що чоловік її зраджує.
Я вигорів/ла. Втомився/лася.Що робити?
Неозброєним офіційною статистикою оком можна помітити, що чимала кількість людей навколо нас переживають ментальну втому та вигорання. Говоримо про те, як знизити рівень стресу, підвищити власну ефективність та покращити якість життя.
До Дня волонтера. Правила збереження власного ресурсу для допомоги іншим
Ми дякуємо кожному волонтеру і волонтерці за ваш неоціненний внесок у нашу боротьбу і майбутню Перемогу! Сьогодні ми хочемо подбати про вас і про ваш стан, тому зібрали для вас правила збереження власного ресурсу для допомоги іншим.
4 табу у взаємодії із батьками дітей-онкопацієнтів. Як їх підтримати правильно?
Що робити, коли близька людина зіткнулася з випробуванням - її дитині поставили онкодіагноз. Як підтримати правильно, та що не варто говорити/робити? Перш за все: важливо надавати підтримку іншій людині орієнтуючись не на власну тривогу, а на потребу саме цієї людини.
Він зрадив, поки я закордоном. Як пережити?
За перші півроку 2023 року в Україні кількість зареєстрованих шлюбів скоротилася на 17% порівняно з показниками 2022 року. На жаль, частими є ситуації, коли жінка із дітьми, яка виїхала закордон заради безпеки, дізнається про те, що чоловік її зраджує.
Хочете бути в курсі подій проєкту #ВАРТОЖИТИ?
Підпишіться на нашу розсилку, щоб дізнатися про наші проєкти та події, а також отримати корисні безкоштовні гайди з психологічної самопідтримки.
ТОБІ Є КОМУ РОЗПОВІСТИ. ДЗВОНИ
Всеукраїнський кол-центр безкоштовної психологічної підтримки цивільних та військових українців #ВАРТОЖИТИ
ТОБІ Є КОМУ РОЗПОВІСТИ. ДЗВОНИ
Всеукраїнський кол-центр безкоштовноїпсихологічної підтримки цивільних та військових українців #ВАРТОЖИТИ
ТОБІ Є КОМУ РОЗПОВІСТИ.ДЗВОНИ
Всеукраїнський кол-центр безкоштовноїпсихологічної підтримки цивільних та військових українців #ВАРТОЖИТИ